Дитина боїться темряви: що робити?

За статистичними даними, 80 дітей з 100 бояться темряви. Страх — це базова емоція, яку мають усі з народження й покликана допомогти визначати рівень безпеки в певний момент. Саме ж прояв страху — це не побоювання браку світла, а побоювання того, що може ховатися в темряві. Мозок не отримує сигналу від органів зору й починає фантазувати, домальовувати моторошні картинки. А, як відомо, у дітей дуже розвинена уява, тому дитячі фобії є дуже поширеним явищем.

За словами дитячого психолога Дар’ї Селіванової, відчувати страх — це нормально. Ненормально, коли він не проходить через 2–3 місяці, а тільки посилюється, доставляючи дискомфорт. Тому потрібно боротися з такими проявами. Давайте обговоримо причини, а також дізнаємося, як не боятися темряви.

Причини боязні темноти

Для того, щоби побороти недугу, потрібно визначити його корінь.

Мама й тато захоплюються «страшилками». Часто говорять малюкові «Потрібно спати, а то Кощія покличу» або «Не будеш добре їсти, тебе забере Бабай».

Малюк спить один. Навіть може відчувати самотність у кімнаті, де перебуває тільки він. І від цього боятися.

Дитя бачить фільми жахів або чує моторошні історії. Він може прийняти на себе такий досвід просто випадково під час перегляду кіно старшими братами, сестрами в будинку.

У сім’ї дорослі дуже багато забороняють малюкові. Такі «не можна» в реальному світі породжують у голові закомплексованість, бажання придумати заборонене і вірити в нього, навіть боятися.

Дитина часто дивиться випуски новин. На дитячу психіку може дуже неприємно вплинути регулярна картина катастроф і нещасних випадків.

Гіперопіка. Якщо дорослі «охкают» і «ахкают», занадто драматично реагують на будь-яку подію, то дитина може вирости надто емоційною та вразливою.

Як подолати страх темряви: поради батькам

Спочатку дуже важливо поговорити зі своїми дітлахами і зрозуміти, чого саме вони бояться. У жодному разі не смійтеся над цим «монстром» і не сваріть дитину за «вигадки», адже це може розірвати довіру між вами.

Далі зважаючи на опис чудовиськ, потрібно почати стежити за тим, щоби дитя не мало доступу до кривавих, жахливих сцен фільмів жахів. Пам’ятайте, що здатність боятися підживлюється все новими персонажами, образами.

Потім візьміть малюка за руку, вимкніть світло й разом пройдіться темною кімнатою. Якщо він починає боятися й геть відмовляється, то можна включити нічник, лампу й показати, що в кутку нікого немає, а в шафі не ховається страшна істота. А це означає, що можна лягати спати без тривоги.

У разі, коли остання дія не спрацьовує (дитина може не боятися, коли батько з ним, а залишаючись у кімнаті на самоті, знову уявляти моторошні картинки), то можна намалювати монстра, який спричиняє стрес, і постаратися перетворити його на доброго друга, який охороняє сон малюка.

Але що робити, якщо дитина боїться темряви навіть після цих прийомів? Можна придбати м’яку тваринку, щоби малюк міг обіймати її й залишатися спокійним. Має сенс також читати добрі казки на ніч, перетворіть темний простір у космічну галактику за допомогою флуоресцентних зірочок, комет і планет. Щовечора, укладаючи малюка спати, створюйте власні ритуали, які заспокоять його й налаштують на безтурботний лад. Наприклад, купання, читання казок, поцілунок або обнімашки, покладіть поруч плюшевого охоронця сну.

Ніколи не зачиняйте дитину в темній кімнаті для усвідомлення, що ніяких монстрів немає, а, отже, не потрібно їх боятися, і не підтримуйте гру, кажучи «Ой, під ліжком чудовисько? І правда таке страшне! От не будеш спати всю ніч — воно тебе забере». Дитячі страхи можуть перетворитися в справжню ніктофобію і стати причиною неових розладів, панічних атак у подальшому житті.

Дитина боїться спати одна. Є вихід!

Потрібно зробити так, щоб кімната трохи освітлювалася вночі. Встановіть світильник із можливістю регулювання яскравості. А якщо немає такої можливості, то на допомогу прийде проектор або нічник, встановлений у кімнаті. Обираючи його врахуйте додаткові переваги і вік малюка, а також функціональні можливості моделей:

• світлові ефекти;
• звукові ефекти;
• можливість регулювання гучності;
• тип живлення (батарейки, акумулятор або від розетки);
• матеріал виготовлення (пластик, плюш, текстиль, вініл, метал тощо);
• наявність поверхонь різної текстури, прорізувача для розвитку сенсорного сприйняття;
• тривалість роботи виробу без додаткової підзарядки;
• місце кріплення (на ліжко, тумбочку та інше).

Такий проектор або лампа-нічник захопить малюка, подарує легке світло в кімнаті, що сприяє приємному засинанню. Тепер приміщення не буде вкрито мороком і малюк зможе подолати дитячу фобію темряви й перестане боятися.

Іноді батьки не можуть самостійно впоратися з такою ситуацією. Якщо ж дитина боїться спати одна й навіть перебувати в темряві не тільки у своїй кімнаті, а й піти в туалет або на кухню попити води, а також сильно панікує з настанням темної пори доби, не виходить на вулицю після заходу сонця, або побоювання збереглося після 10-ти років, то вам необхідно звернутися до дитячого психолога.

P. S. Спробуйте кілька способів подолання страху темряви в дитини: грайте в ігри, придбайте плюшевого друга-охоронця, проектор або лампу-каганець. І пам’ятайте, що важливо дбати не тільки про фізичний розвиток своєї крихітки, але і стежити за психічним здоров’ям, адже обидва ці чинники визначають, як буде жити ця неймовірна людина у майбутньому.

Автор статті: Богдана Оришко