«Хто вам казав, що віршами треба боротися? Я ними співаю», — казала вона і змережувала свої зошити безтурботно-сонячною поезією з романтичним хмелем київської старовини і чистих почувань.
Проте ревнива доля українського поета підстерегла і її — наприкінці життя сонячна енергія Ірини Жиленко перебродила в гіркі меди внутрішньої самотності, які перелилися в рядки високих поетичних вартостей.
До книги вибраного однієї з найкращих українських поетів ХХ ст. увійшли вірші з усіх її тринадцяти збірок.



